Микола Самак. Йому було лише 22… Але життєвого досвиду в нього було на все 50… Рано втратив батьков, залишився круглою сиротою…Але був надзвичайною Людиною.

Доброта просто «випирала» из нового, тепло яке він дарував всем навколо, просто зачаровувало. За сим роков нашей дружбы, я николи не чула від нього нарікань на життя – жодних….

Хоча жилось йому дуже не солодко….Текуче, Франківськ, Рогатин, Тернополь, Коломыя, де він тільки не жив……Завжди телефонвав и питав: “Ты як?”, николи не забувавъ про своих друзів, и больны, що вони въ нього є повсюди….Я не могу описать ті эмоції, каки переповнуть…..

Його не стало…..Віддав життя, щоб захистити Україну….

Дякую, за те, що був поруч, за підтримку, за ті вімовірні эмоції и моменты подаровани Тобою….Ти назавжди залишишся в моєму серці….пробач…

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ….